26.05.2015

З нагоди відзначення 17 червня Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням та посухою Відділ Держземагентства у Саратському районі Одеської області інформує

17 червня - Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухою. Цього дня у 1994 році в Парижі схвалили Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням, яка набрала чинність 26 грудня 1996 року.

         Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням не стосується процесу утворення чи розширення пустель як таких. Її метою є консолідація світових зусиль для боротьби з різними видами деградації земель під впливом природних та антропогенних чинників. Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу. Україна приєдналася до Конвенції у 2002 році

         Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища яке характеризується пониженням природно-ресурсного потенціалу території нижче допустимого рівня, що зумовлює деградацію рослинного покриву, погіршення продуктивності земель. Щороку опустелювання і посуха призводять до величезних втрат сільськогосподарської продукції.

         Опустелювання, викликане діяльністю людини, це лише певна частина глибокої соціально-економічної кризи, що охопила країни, що розвиваються. За посиленням експлуатації природних ресурсів більшості цих країн стоять колишні метрополії з їх розгалуженою системою транснаціональних корпорацій. Таким чином, проблема опустелювання - це насамперед проблема соціально-економічна, а потім вже екологічна.         

         Опустелювання та деградація земель також призводять до втрат біорізноманіття, погіршення стану або зникнення водних Деградація земель об’єктів, загострення проблем водозабезпечення населення і галузей економіки та, як наслідок, погіршення умов життя людей.

         Для України, ця проблема є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Причинами опустелювання є надзвичайно високий рівень розораності і деградації полезахисних лісосмуг. Попередженням для нас є Олешківські піски на Херсонщині, які давно мають славу найбільшої пустелі Європи. 

                Кліматичні й погодні умови останніх років, підтверджені спостереженнями, дослідженнями і висновками впливових вчених, вказують на те, що Україна переходить у зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. Нам у найближчі 30-40 років загрожує опустелювання великих територій з просуванням цієї небезпеки з південних до центральних і навіть північних областей.

          Проблема опустелювання  зумовлена:

         необґрунтовано високим рівнем господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території та незбалансованим співвідношенням між земельними угіддями;

         порушенням науково обґрунтованих принципів землекористування та основ землеробства, у тому числі недотриманням сівозмін, зменшенням обсягу внесення агрохімікатів, перш за все добрив, включаючи органічні;

         нераціональним розміщенням виробничих і житлових об’єктів, зокрема порушенням принципу розташування водоємних виробництв виходячи з місцевих водних ресурсів;

         недостатньою площею земель природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення;

         незадовільним станом забезпечення землеустрою в частині розроблення документації в галузі охорони земель та здійснення передбачених нею заходів, а також недостатнім обсягом наповнення відомостями системи Державного земельного кадастру;

         недостатнім забезпеченням функціонування державної системи моніторингу земель та довкілля, системи раннього оповіщення та моніторингу посух і гідрометеорологічної мережі спостережень;

         незадовільним рівнем матеріально-технічного та кадрового забезпечення органів державної влади у сфері управління земельними та іншими природними ресурсами;

         необхідністю більш широкого використання сучасних технологій, у тому числі геоінформаційних та дистанційного зондування землі, а також новітніх наукових розробок для прийняття та реалізації управлінських рішень;

         недостатнім обсягом фінансових ресурсів, що виділяються для розв’язання проблем у сфері охорони та збалансованого використання земель;

відомчою і галузевою спрямованістю та недостатньою координованістю заходів у сфері боротьби з деградацією земель та опустелюванням без урахування багатофакторності їх причин та наслідків;

         недостатнім рівнем обізнаності населення, заінтересованості та спроможності власників земель і землекористувачів, кількість яких перевищила 25 млн. осіб, у забезпеченні сталого використання земель та розв’язання проблем їх деградації.

         Необдумана господарська діяльність людини з вирубування лісів заради сьогоднішньої вигоди, знищення і забудова природних заповідних територій, розорювання берегів рік і бездоглядність та замулення малих річок посилюють цю зовсім не уявну, а цілком реальну небезпеку.

         Цю загрозу можна відвести, але для цього потрібно вжити надзвичайних заходів для порятунку держави й нації. Необхідно обсадити лісами береги всіх великих і малих річок, озер, водойм, засадити ними малопродуктивні землі, а за необхідності - і сільгоспугіддя. Це не зашкодить аграрному виробництву, можливості сортів і технологій дають змогу зберегти і врожаї, і валові збори зерна, овочів, садовини. В кожному селі треба мати сади, гаї, діброви. Міста потребують посиленого озеленення. Тому вже сьогодні у них слід зупинити бездумне вирубування і знищення зелених насаджень.

         Нераціональне використання земель також призводить до тяжких екологічних наслідків, а саме наявності таких проявів деградації земель як ерозія, техногенне забруднення, вторинне осолонцювання, підтоплення.

         У результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів, разом з тим родючість зменшується, однією з причин чого є виніс з полів родючого шару ґрунту.

 

Проблеми та заходи, які необхідно провести у зв’язку з розвитком опустелювання та деградації земель

 

         Основні принципи раціонального використання та охорони земельних ресурсів, які є фундаментом державної ідеології та ефективної земельної політики, без яких неможливо здійснювати трансформаційні процеси, відображені в Законі України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року.

         В цьому законі чітко визначено, що власники землі і землекористувачі, суб’єкти земельних прав зобов’язані ефективно використовувати землю за цільовим призначенням, застосовувати природоохоронні технології виробництва, підвищувати родючість землі, не допускати погіршення екологічної ситуації на території внаслідок виробничо-господарської діяльності.

         Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

         Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Не всі землі сільськогосподарського призначення, в тому числі орні землі, можна залучати до інтенсивного обробітку. Певна частина їх повинна носити обмежений характер.

         До таких земель відносяться:

-                     земельні ділянки, поверхня яких порушена в результаті природних катаклізмів;

-                      земельні ділянки з еродованими, перезволоженими з підвищеною кислотністю, забрудненими хімічними речовинами та інше.

         Деградовані та малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним підлягають консервації. Консервації підлягають також техногенно забрудненні земельні ділянки, на яких не можливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров’я.

         21 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2818-VI "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", яким у тому числі передбачені питання боротьби з деградацією земель та досягнення цілей екологічно збалансованого землекористування. На виконання цього Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р було затверджено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011 – 2015 роки.

         Розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 22 жовтня 2014 р.        № 1024-р була схвалена Концепція боротьби з деградацією земель та опустелюванням,  метою якої є підвищення ефективності реалізації державної політики щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, визначення пріоритетних завдань, зміцнення інституціональної спроможності та покращення координації діяльності уповноважених органів у відповідній сфері, а також забезпечення виконання Україною як стороною Конвенціїї ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (далі - Конвенція), міжнародних зобов’язань.

         Реалізувати Концепцію передбачається протягом 2015-2020 років.

         Згідно з Концепцією можливі три варіанти розв’язання проблеми.

         Згідно з першим варіантом планується продовження здійснення заходів, передбачених у рамках реалізації державної політики у сфері боротьби з деградацією земель та опустелюванням, що не дасть змоги підвищити її ефективність та забезпечити виконання Україною міжнародних зобов’язань як   Сторони Конвенції в частині затвердження відповідного національного плану дій.

         Другий варіант - затвердження Концепції і Державної цільової програми боротьби з деградацією земель та опустелюванням.

         Недоліком зазначеного варіанта є неврахування багатофакторності причин і наслідків деградації земель та опустелювання, включаючи кліматичні зміни і соціально-економічні проблеми, а також його невідповідність вимогам рішень Президента України та Кабінету Міністрів України щодо економії державних коштів і недопущення втрат бюджету, у тому числі стосовно припинення підготовки проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету.

         Третій, оптимальний варіант, що передбачає затвердження Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням і відповідного національного плану дій, узгодженого з десятирічною Стратегією впровадження Конвенції, дасть змогу досягти мети Концепції з урахуванням зазначених вимог.

         Розв’язання проблем, пов’язаних із раціональним використанням і охороною земель зокрема боротьба з опустелювання та деградацією земель передбачається здійснити шляхом :

         - удосконалення структури земельних угідь та напрямів господарської діяльності з метою формування збалансованого співвідношення між земельними угіддями та забезпечення екологічної безпеки і рівноваги території, зокрема:

         - збільшення площі сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ), лісів, полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов;

         - зменшення площі орних земель за рахунок ерозійно-небезпечних, деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь, заплав і прибережних захисних смуг водних об’єктів;

         - створення нових і збільшення площі наявних територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

         - створення умов для забезпечення формування екомережі;

         - забезпечення широкого впровадження екологічно збалансованих технологій землекористування, у тому числі спрямованих на розвиток спеціальних сировинних зон та органічного сільськогосподарського виробництва;

         - удосконалення економічних механізмів стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності, збереження ґрунтів та відтворення їх родючості;

- удосконалення державної системи моніторингу довкілля, у тому числі земель (включаючи великомасштабні ґрунтові обстеження та агрохімпаспортизацію), лісів і вод, удосконалення функціонування державних земельного, лісового та водного кадастрів, забезпечення землеустрою в частині розроблення відповідної документації в галузі охорони земель та здійснення передбачених нею заходів, а також лісовпорядкування;

         - забезпечення належного функціонування і вдосконалення системи раннього оповіщення та моніторингу посух і гідрометеорологічної мережі спостережень;

         - запровадження інтегрованого підходу до управління земельними та іншими природними ресурсами, підвищення його координованості та ефективності.

         Проблему передбачається розв’язати шляхом виконання завдань за такими напрямами діяльності:

         - удосконалення політики у сфері охорони і невиснажливого використання земельних та інших природних ресурсів, збереження ґрунтів та відтворення їх родючості, включаючи нормативно-правове забезпечення;

         - розвиток та впровадження науково-технічних знань, здійснення науково обґрунтованих заходів;

         - проведення пропагандистської, інформаційної та просвітницької роботи;

         - зміцнення інституціональної спроможності уповноважених органів;

створення умов для мобілізації фінансових ресурсів.

                Тобто, основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і економії енергоресурсів повинні стати біологічна система землеробства, впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема, ґрунтозахисних та енергозберігаючих, проведення робіт із вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації території.

         Усвідомлючи, наскільки це складна й відповідальна справа, потрібна мобілізація всіх верств суспільства, всіх ресурсів, залучення до порятунку нашої країни великого бізнесу, молоді. Нам випадає здійснити це відповідальне завдання і стати рятівником України, її теперішнього й майбутнього, рятівником української нації від загрози опустелювання і вимирання, знищення генофонду нашої вічної землі, щоб закласти сьогодні основи того природного середовища, яке відведе від країни кліматичну катастрофу.